"Партійне завдання"

Цієї п'ятниці у відділення зателефонував начальник відділу охорони здоров'я Кіт В.В. Телефон взяв я , тому доручення дісталось мені. Начальник наказав підготувати статтю в газету і виступ по радіо на тему : "Отруєння грибами, утоплення та укус змії". Не стану вдаватись в подробиці, але скажу , що анестезіологи не надають ані долікарської невідкладної допомоги , ані першої лікарської допомоги. Здебільшого ці види допомоги надаються або простими людьми , або персоналом бригад швидкої. У нашій лікарні анестезіологи надають спеціалізовану медичну допомогу тим , кого вже привезли у відділення. Чому пан Кіт В.В. (по спеціальності сам анестезіолог із солідним стажем) вирішив доручити написання цієї статті анестезіологам , а не лікарям швидкої допомоги , я не знаю, хоча здогадуюсь.....
Одним словом :"Партия сказала - надо, Комсомол ответил -есть". Пошерстивши інтернет, я створив такий собі опус на 4 сторінки формату А4, в якому, сподіваюсь, у доступній формі описав принципи надання першої допомоги і подальших дій при вищезгаданих станах. Кому цікаво, може прочитати , що з того вийшло.

Щоб уникнути отруєння грибами
Україна відноситься до країн, в якій вживання дикорослих грибів є традиційним, але ця традиція таїть в собі небезпеку отруєння. Найчастіше отруєння виникає внаслідок споживання блідої поганки, хоча реєструються випадки, що пов’язані із вживанням інших видів: “рядовка тигрова”, “печериця жовтошкіра”, “строчки”, “гриб-парасолька”, опеньок несправжній та інші.
Для того щоб уникнути отруєння дикорослими грибами !!!
1. Надійний спосіб уникнути отруєнь грибами - відмовитись від споживання дикорослих грибів, як від продукту взагалі, а споживати штучно вирощені печериці, гливи, купуючи в магазинах.
2. Якщо Ви не відмовились від цього продукту, то безпечніше купувати гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний контроль.
3. Якщо Ви все ж таки відправились до лісу, то обов’язково врахуйте наступне:
• ніколи не збирайте грибів, яких не знаєте;
• якщо гриб викликає хоч найменший сумнів, краще не кладіть його у кошик;
• намагайтесь шукати і збирати губчасті гриби – „білі”, „бабки”, „маслюки” тощо. В наших широтах серед них найменша кількість отруєних;
• якщо Ви зібрали гриби і принесли їх додому, ретельно перевірте кожен гриб перед тим, як починати готувати страву або робити заготівлі;
• перед приготуванням страв з грибів їх необхідно ретельно промити, а перед сушінням обтерти вологою тканиною;
• не вживайте сирих грибів;
• перед приготуванням будь-якої страви гриби відваріть гриби декілька разів у підсоленій воді (бажано не менше трьох) протягом 10-15 хвилин;
• готові страви з грибів необхідно зберігати на холоді, не більше 24 годин, в емальованому посуді;
• не давайте грибів малолітнім дітям;
• ніколи не застосовуйте „домашні” методи визначення отруйності грибів з використанням цибулини або срібних ложок, вони, окрім помилок, нічого не дають.
Якщо вже трапилася біда і ви почуваєтесь погано чи помітили нездорові ознаки у своїх близьких :
– перш за все промийте шлунок водою і відразу ж викликайте "швидку допомогу"
– навіть незважаючи на можливе тимчасове полегшення Вашого стану негайно зверніться до найближчої лікувальної установи.
Ніякого самолікування! Бо чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння. Чим раніше ви звернетеся по допомогу , тим більше у вас шансів на одужання.
Укус змії
При укусі гадюки з'являється сильний біль, виникає набряк в місці укусу, який швидко зростає і поширюється на значну частину тіла. Характерна сонливість і непритомність, іноді збудження і судоми. Смерть після укусу змії в Україні рідкість.
Перша допомога при укусі змії.
Що не можна робити при укусі змії:
Ні в якому разі не можна ловити і вбивати змію. Крім марної втрати часу часто це додає ще одного укушеного.
Ні в якому разі не можна накладати джгут! Він не перешкоджає поширенню отрути, зате може викликати омертвіння кінцівки і гангрену.
Заборонено пити алкоголь. Алкоголь прискорює поширення отрути з кров'ю по всьому тілу.
Не можна робити надрізи, вони неефективні.
Не можна припікати місце укусу. Під час укусу змії отрута проникає глибоко під шкіру і припікання не здатне її зруйнувати.
Забороняється накладати зігріваючі компреси і мазати зігріваючими мазями.
Ні в якому разі не відсмоктуйте отруту ротом.
Що потрібно робити при укусі змії:
Прикладіть на місце укусу холод.
Якщо укус в кінцівку, треба зняти з неї все - взуття, шкарпетки, браслети, годинник, кільця та імобілізувати кінцівку підручними засобами.
Потерпілого потрібно в найкоротші терміни доставити до лікарні. Якщо укус в ногу - треба переносити на носилках.
Давати пити багато рідини (але не алкоголю!).
Утоплення
- Людину, що тоне, необхідно передусім витягнути з води на берег . Витягуючи потерпілого, необхідно бути дуже обережним, оскільки він може не контролювати свої дії і здатен, вчепившись за рятівника, потягнути за собою і його.
Рекомендується підпливати до потопаючого із заду, захопити його за голову і буксирувати до берега. Є і інші способи буксирування, при яких потерпілого захоплюють за плечі або під руки. Доцільно витягувати потерпілого за його одяг чи за волосся.
Якщо підпливти до потопаючого із заду неможливо, а він не контролює свої дії, чинить опір та намагається вхопитися за рятівника, потрібно пірнути під нього, захопити однією рукою під коліно, а долонею другої руки сильно штовхнути інше коліно спереду і повернути постраждалого до себе спиною.
У крайніх випадках, коли потерпілий своїми діями створює загрозу життю рятівника, хапаючись за нього, потрібно негайно звільнитися від «обіймів» постраждалого. Якщо постраждалий захопив одночасно тулуб та руки рятівника спереду, необхідно завдати кулаком різкого удару в ділянку ребер постраждалого. Залежно від місця захвату можливі інші способи звільнення.
Залежно від того, чи наповнились легені потерпілого водою чи ні, розрізняють два види утоплення — мокре і сухе.
При справжньому (мокрому) утепленні рідина обов'язково потрапляє в легені (75-95% усіх утоплень). При рефлекторному звуженні голосової щілини вода не потрапляє в легені і людина гине від механічної асфіксії (5-20% усіх утоплень).
Трапляються утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок травми, температурного шоку тощо. Утоплення може настати також при тривалому пірнанні, коли кількість кисню в організмі зменшується до рівня, що не відповідає потребам мозку.
Ознаки утоплення.
У випадку мокрого утоплення, коли потерпілого рятують одразу після занурення, під воду, у початковий період після його підняття на поверхню спостерігається загальмований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжується кашлем, пульс прискорений, морозить. Верхній відділ живота здутий, нерідко буває блювання. Вказані ознаки можуть швидко зникнути, але інколи слабкість, запаморочення, біль у грудях та кашель зберігаються протягом кількох днів.
Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під воду становила не більше кількох хвилин, після витягнення з води людина непритомна, шкірні покриви синюваті, з рота і з носа витікає пінна рідина рожевого забарвлення, зіниці слабо реагують на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте або відсутнє, пульс слабкий, неритмічний, стан організму характеризується як атональний.
У тих випадках, коли після остаточного занурення потерпілого під воду минуло 2-3 хвилини, самостійне дихання і серцева діяльність, як правило, відсутні, зіниці розширені і не реагують на світло, шкірні покриви синюшні. Ці ознаки свідчать про настання клінічної смерті.
При сухому утепленні посиніння шкіри виражене менше, ніж при мокрому, в не менше, ніж при мокрому, в агональному періоді відсутнє витікання пінистої рідини з рота. Клінічна смерть триває 4-6 хвилин.
Утоплення, що розвинулось внаслідок первинної зупинки серця і серцевої діяльності, характеризується різкого блідістю шкіри, відсутністю рідини в порожнині рота і носа, зупинкою дихання і серця, розширенням зіниць. У таких постраждалих клінічна смерть може тривати 10-12 хвилин.
Допомога
Якнайшвидше очистити порожнину рота і горла утопленого від слизу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах потерпілого є вода, її необхідно швидко видалити, для чого потерпілого перевертають на живіт,перегинають через коліно, щоб голова звисала вниз, і кілька разів
натискають на спину . Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і починають робити реанімаційні заходи.
Коли потерпілий врятований у початковому періоді утоплення, треба насамперед вжити заходів до усунення емоційного стресу: зняти мокрий одяг, досуха обтерти тіло, заспокоїти. Якщо потерпілий непритомний при досить спонтанному диханні, його кладуть горизонтально, піднімають на
40-50° ноги, дають подихати нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, проводять масаж грудної клітки, розтирають руки і ноги.
Як правило, утоплення супроводжується асфіксією
Асфіксія — задуха, викликана кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах, настає через припинення надходження повітря в легені протягом 2-3 хвилин. Людина, як правило, непритомніє. Далі може зупинитись серце і наступити смерть.
Причини асфіксії — стискання гортані і трахеї (задушення); затоплення гортані і трахеї водою (утоплення); заповнення їх слизовими масами,блювотинням, землею; закривання входу в гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру від отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; травми головного мозку; захворювання на дифтерію, грип, ангіну.
Ознака — відсутність дихання, наявність якого встановлюється за рухами грудної клітини або за зволоженням дзеркала, прикладеного до носа чи рота потерпілого.
Допомога полягає у тому, що по-першому необхідно витягнути язик, якнайшвидше вичистити порожнину рота від слизу, крові, харчових продуктів, землі тощо, розстебнути комір, пояс, верхній одяг — все, що може заважати диханню, і здійснювати штучне дихання. Інколи через набряк гортані виконувати штучне дихання стає неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холодний компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. При потребі виконується трахеотомія — введення трубки у розсічену трахею.
Штучне дихання
Найефективнішим способом штучного дихання є дихання «із легень у легені», яке проводиться «із рота в рот» або «із рота в ніс». Потерпілого кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову різко назад, для чого під плечі необхідно покласти валик або будь-який згорток. Для запобігання переохолодження організму потерпілого Під його спину доцільно також покласти підстилку. Особа, що надає допомогу, пальцями затискає потерпілому ніс, робить глибокий вдих, притискає свої губи до губ потерпілого, швидко робить різкий видих йому в рот і відкидається назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостерігається розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкидається назад, грудна клітка потерпілого спадає; відбувається видих. Вдування повторюють з частотою 8-12 раз на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої тканини (носовик, поділ сорочки, бинт, косинка тощо).
Можна вдувати повітря в ніс потерпілого, натискаючи йому при цьому рот. Якщо пошкоджено обличчя і проводити штучне дихання «із легень у легені» неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Штучне дихання необхідно проводити наполегливо і тривало (інколи кілька годин) до появи у потерпілого самостійного стійкого дихання.
Зовнішній масаж серця здійснюється негайно після його зупинки.
Потерпілого кладуть на спину на тверду поверхню. Особа, що надає допомогу, стає на коліна зліва від потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню третину грудної клітки зліва і починає робити масаж — ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом з частотою 60 разів на хвилину. Сила поштовху має бути такою, щоб грудина зміщувалась вглиб на 4-5 см. Після кожного поштовху руки на мить віднімають від грудної клітки, а потім знову натискають. При правильному масажі серця під час натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра обличчя і губи, з'являються самостійні вдихи.
При оживленні потерпілого ні в якому разі не слід втрачати пильності. Навіть коли відбулося відновлення самостійного дихання і серцебиття, не слід забувати про можливість повторної зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням,регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу. Не слід лякатись, коли у потерпілого з'являється блювота. Це свідчить, що відбулось оживлення організму.
Джерело :
http://moz.gov.ua
http://www.likar.info
http://www.zdorovya.in.ua/hvorobu/1568.html

p.s. Я дуже надіюсь , що мені не доведеться виступати із цим на нашому радіо :)