Епізод третій: Карма

Як ви гадаєте скільки раз людина може при життєво отримати розряд дефібрилятром? Не знаєте от і я не знаю точно , але знаю пацієнта котрий протягом декількох років такій процедурі піддавася по 5-7 разів на рік.
Перше наше знайомство відбулося з ним також у залізничній лікарні , він звернувся вкотре до мого покійного батька і батько попросив дозволу провести цю процедуру в залізничній лікарні і я погодився. Пікантність ситуації полягала в тому , що цю процедуру як правило треба робити у хворого із виключенням свідомості. Цьому пацієнту один із моїх колег зробив цю процедуру під "крекаїновим" наркозом після чого пацієнт категорично наполягав на повному виключенні свідомості.
Там того разу все пройшло як по маслу , ми ввели тіопентал , хворий заснув , батько "стукнув" його дефібрилятором, тут же на екг відновився синусовий ритм. Майже одночасно хворий сів і перше його питання було : -"що вже все"?
Потім певний час він попадав з цими проблемами до батька на кардіологію , де вже по накатаній схемі , тіопентал, кардіоверсія, відновлення ритму. так тянулося декілька років. В останню ніч перед смертю батько також в кардіології займався цим хворим.
Пройшло пів року після смерті батька , я чергував по приймальному відділенню. Близько 4 години ночі швидка привезла цього пацієнта на приймальне з пульсом більшим за 150уд./хв. В бригаді швидкої була лікар котра бачила цього пацієнта вперше і не вірила в те що він їй розповів про регулярні кардіоверсії, вона думала , що хворого вдасться стабілізувати звичайними медикаментозними засобами. Я викликав анестезистку з реанімації і тут на приймальному в присутності всієї бригади швидкої провели кардіоверсію під загальним знечуленям. Вдалося відновити синусний ритм , але в хворого були поодинокі екстрасистоли і я його госпіталізував у реанімацію під спостереження. На наступний день у нас з ним відбулась розмова , я пояснив людині , що так тривати довго не буде , одного разу швидка не встигне , або може виникнути ускладнення від анестезії. Порадив йому поїхати в Київ на консультацію.
Наступного разу ми з ним зустрілися вже через 6 місяців у кардіології. Він мені подякував за те що я все ж таки його переконав поїхати на консультацію в Київ. Там йому зробили аорто - коронарне шунтування і встановили кардіовертер - дефібриятор (такий апарат який сам робить розряди коли йде зрив ритму у пацієнта).
Цього вівторка його знову привезли на приймальне відділення - спрацював цей апарат , хворий втратив свідомість , а прокинувся від розряду апарата. Його до ранку по спостерігали в реанімації , а наступного ранку його перевели в кардіологію , де через день знову повторився епізод зриву ритму і втрати свідомості. Хворого терміново обласна бригада лікарів перевела в Київ.
Вчора телефонував мій колега з Києва, цей пацієнт потрапив до нього на лікування. Колега розповів , що апарат цей фіксує в собі всі епізоди порушення ритму і в Києві вони зчитали всі дані. Цей апарат реально двічі рятував життя цьому пацієнтові. Зараз йому вже краще і думаю скоро його випишуть.
До чого тут аура спитаєте ви? Поясню - мій батько як і цей хворий однолітки , батько лікував хворого , хворий пережив батька , хворий тепер періодично лікується в мене ............