Епізод перший : санітарно - просвітня робота

Справа ця була років 7 тому. Працював я тоді в Сарненській вузловій лікарні. Лікарня ця невелика ,в той час в ній нараховувалось 70 ліжок. Колектив лікарів був малочисельний і відносно дружній . В ті часи я був єдиним анестезіологом на всю цю лікарню і вів 4 ліжка ПІТа при хірургічному відділенні. До мене скеровували всіх самих важких і незрозумілих хворих, котрих не вдалося "сплавити" в ЦРЛ. Лікувати доводилось все , від післяопераційних і до інсультних хворих.
Одного дня моя колега по роботі повідомила, що в неї лікується хворий, якому необхідно зробити під наркозом чистку кістки на стопі, де розвивався остеміеліт. За день до операції я оглянув хворого , зібрав анамнез і попередив,аби хворий зранку нічого не їв і не пив. Треба сказати, що хворий був типовим "залізничником" - полюбляв хильнути чарчину і так дополюблявся, що доріс вже до третьої групи по ДЕПу і був переведений на легшу роботу.
Зранку я підійшов до хворого , оглянув, призначив премедикацію і попитав, чи бува хворий не їв і не пив , на що отримав логічну відповідь - "неа". Ми ввзяли хворого в гнійну операційну - премедикація подіяла , хворого сушило. Підключили систему , почали інфузію , потім ввели сібазон , після чого пішов тіопентал . Після введення розрахованої дози тіопенталу у хворого тиск і свідомість різко наблизилися до 0. Стаж лікарської роботи в мене на той час був невеликим , але я зрозумів відразу , що щось тут не те . Анестезист по команді ввів в систему дофамін і тиск піднявся до 140. Оперативне втручання пройшло вдало , хворий прокинувся і в задовільному стані був переведений у свою палату. Відчуваючи , що відбулось щось неординарне і нетипове, я все ж детально зібрав анамнез і вияснив , що хворий зранку прийняв таблетку каптопресу. Коли я сказав , що попереджав його не їсти і не пити , він повідомив, що не їв і не пив , а таблетку посмоктав..........
Через день знову викликали до цього хворого , на цей раз йому здалося, що інфузія через систему іде занадто повільно і він самотужки її форсував , відкривши замок системи до упора.... Бідаку так підкидало , сантиметрів на 10 над ліжком , в той момент тиск був десь біля 240....
Погано чи добре, але хворий таки одужав , виписався і поїхав на роботу в свій Пугач.
Пройшов майже рік. Якось в обід мене терміново викликали на приймальне відділення . Там я побачив свого старого знайомого пацієнта ,що смоктав перед операцією каптопрес. Правда цього разу він був без свідомості , судоми скрутили його так, ніби він став на "мостик". Звісно, я забрав цього хворого в ПІТ. Скликали "конвульсіум" , зібралися всі провідні спеціалісти нашої лікарні , зав терапією , невропатолог і Тихон Семенович - зав хірургією. Побрали у хворого всі аналізи, які можна було взяти. Всі так напрягли свої звивини, щоб поставити діагноз , що аж чути було, як у нас мізки гудуть. Тут Тихону Семеновичу прийшла "мисля" - а чи часом у хворого не Правець (зважаючи на специфічні судоми). Ну, тут зійшлися всі на тому , що треба викликати ще одного "гігіанта мислі" на консультацію і послали машину за районним інфекціоністом. Той по телефону сказав, що треба пунктувати спинний мозок і сіяти спинномозкову рідину в стерильні пробірки. Приїхав інфекціоніст , знайшли пробірки і Тихон Семенович , як самий досвідчений, спунктував хворого . Консіліум зібрався в ординаторській , аби вирішити звідки у хворого взявся правець. Треба зауважити , що зі слів фельшера швидкої, хворий втратив свідомість на роботі , після чого у нього виникли тонічні судоми, більше ніяких даних про хворобу не було . Поки я з колегами розвивав думку про природу хвороби, санітарка принесла аналізи...
Глянувши на цукор крові..я кулею вилетів із ординаторської і побіг в ПІТ, аби призначити хворому 40% глюкозу ...., цукор у пацієнта був 1,2 при нормі 3,3. Звісно, після пачки 40% глюкози хворий прийшов до тями і всі симптоми пройшли.
Вже потім хворий розповів про те, що напередодні він святкував свій день народження і, випивши самогону, не особливо старався його закушувати.
Чому я згадав ці епізоди? Просто, коли я хворому сказав , що якщо він ще коли не будь так посвяткує, то вже до нас його можуть не довезти. Через 2 роки його зустрів в поліклініці - чоловік помолодів років на 10 , забув, що таке каптопрес і в лікарню приходить тільки на медогляди. От така в нас санітарно-просвітня робота в медицині. А по інакшому до людей не доходить...