Реформування медичної галузі

Проживши практичне все своє свідоме життя при медицині (виріс в родині медиків) і пропрацювавши 5 років як заступник головного лікаря з медичного обслуговування я зробив ряд висновків. Зокрема висновків , що до реформування медицини взагалі і медицини первинного і вторинного рівня зокрема.
Саме основне , що на нашу медицину чомусь покладено відповідальність за здоров'я громадян . Кожен сам повинен відповідати за своє здоров'я , а медики повинні допомагати людям відновити його у разі втрати. Якщо людина зловживає алкоголем , курить , бомжує то за здоров'я такої людини чомусь відповідають медики , а не відповідні соціальні служби. Як можна заставити людину тільки словами бути здоровою ? Тобто по тому що є тепер медики повинні на словах заставляти людей не пити , не курити , не колоти наркотиків. Скажіть - хто з тих хто колеться чи вживає алкоголь добровільно після розмови із медиками покинув погану звичку? Думаю одиниці. Як можна слухати медиків коли по зомбоящику щовечора рекламують біленьку - рідненьку горілочку де після 100 життя тільки починається ? Чи як можна не пити пива якщо його є стільки сортів і вас закликають вболівати з одним пивом , інше пиво спонсор , а ще в іншому під кришечкою можна виграти............
Всяка розмова медиків на цю тему із пацієнтом втрачає сенс . Така сама ситуація із вакцинацією. Як можна розповідати людям , що щеплення це необхідність , а тим часом кореспонденти розповідають про "білу халатність" медиків які за три тижні до поносу вкололи 3х місячній дитині "пентаксим" і цей понос привів до смерті дитини. про те , що батьки 3 дні "засрату на синьку" дитину тримали вдома , а вже потім звернулися до лікарів які таки не змогли спасти дитину. Чому питання вакцинації не ставало так гостро у тоталітарному СРСР де як ми знаємо був "майже подоланий" туберкульоз . На жаль є багато питань на які так ніхто ніколи і не відповість . Кому вигідно , що кількість населення в країні скорочується , кому вигідно , що населення поступово починає працювати тільки на медикаменти. Коли людина щеплена і не хворіє , хто втрачає гроші ?
Другою проблемою є те , що лікарі не можуть діяти в інтересах пацієнта , вони змушені діяти в інтересах медичної галузі. Щоб зрозуміти про що йде мова треба звернутися до стандартів лікування і різних затверджених МОЗ протоколів. Коли лікарю нав'язана стандартна схема поведінки в тій чи іншій ситуації і за відхилення від неї він буде нести відповідальність. Як діяти коли у хворого 2 важких захворювання і протоколи лікування суперечать один одному? Деколи складається враження ,що ті фахівці які складали протоколи живуть на іншій планеті. Згідно протоколу необхідно ввести препарат вартістю декілька тисяч гривень - що робити якщо його у лікарні нема і родичі не спроможні його придбати.......
Третя проблема це заробіток медика........ Що робити медикам коли держава не може оплатити достойно працю лікаря і медичної сестри. Медиків поставили в такі умови коли вони повинні виживати самі по собі ( спасіння потопаючих справа рук потопаючих) . От і спасаються хто як може , хто співпрацює з фармфірмами , хто приторговує всякою всячиною від медицини , а хто і від пацієнтів гонорари бере.......Хіба можна одітися вбутися прокормити сім'ю і заплатити за комунальні послуги на цю субсидію від держави котра називається "посадовий оклад". Мабуть тільки президент і прем'єр знають як на 830 грн. можна прожити в нашій країні. Коли б заробітна платня складала у лікаря із стажем скажімо 4-5 тис. гривень , тоді і питання про хабарі в медицині стояли б у іншому світлі.
Четверта проблема - постійне реформування галузі. Весь час незалежності медицину все реформують і реформують ........ Вже помінялось 11 міністрів , а толку як не було так і немає. Чому , а тому що все що було у спадок від СРСР розвалили , а на створення нового грошей немає. Кинулися в сімейну медицину , майже загубили педіатричну галузь , але показники дитячої смертності полізли у верх і дяді в протертих штанах із МОЗ зрозуміли , що щось робиться не так і терміново відновили педіатричні кафедри. В сімейну медицину вгатили купу грошей а віддачі нуль - гроші пішли як вода у пісок. Почали реформування сільської медицини , забувши що 70% населення проживає у місті. Почали боротися із СНІДом а от як боротися так і не знають. На паперах борються з туберкульозом програмами , а він гад до державних програм виявився нечутливим і надалі косить населення країни. Хотіли викорінити кір і краснуху , а в результаті забили купу холодильників непотрібним хламом , що зберігався між іншим за державний кошт і тепер не знають що ж зробити з тією простроченою вакциною. Мабуть виб'ють під цей шумок з уряду пару мільонів гривень і таки утилізують цю вакцину.
П'ята проблема , це кадрова проблема . Колись казали , що кадри вирішують все, так воно і є . Коли медсестра приходить із училища і не вміє робити внутрішньомязеві чи внутрішньовенні ін'єкції, що така медична сестра тоді зробить на виклику біля вмираючого хворого. Лікарів які пристойно вчилися , але без грошей чи зв'язків відправляють в глухі села , а в столиці і обласних центрах осідає "еліта" , яка здавала екзамени за батьківські гроші. Чому навчання лікаря за 6 років в середньому вартує 12тисяч доларів і плюс 2-3 роки платної інтернатури по 2 тисячі доларів в рік. Питання скільки років треба працювати лікарем із середньою зарплатою 1тис грн в місяць , щоб хоча б повернути собі гроші за навчання? Порахуйте , вас це дуже здивує.
Шоста проблема - фінансування медицини в цілому. Не знаю як де , але у нас в районі вже досить давно існує практика заготівлі продуктів харчування для лікарень за рахунок жителів району. Тобто в кожному селі сільрада збирає картоплю , моркву іншу городину для потреб лікарень . Люди здають ці продукти добровільно безкоштовно. Питання , а що буде коли люди перестануть здавати ці продукти? Якщо просто не захочуть їх здавати , їх це робити ніхто не заставить , адже здача продуктів добровільно - примусова . Звідки лікарня візьмуть картоплю для харчування хворих ? До речі на харчування і лікування виділяються смішні гроші. Решту пацієнти повинні забезпечити самі.
Парадокс чорнобильських грошей . На амбулаторне лікування в нашому районі з чорнобильського фонду виділяються кошти , раніше їх вистачало на місяць - тепер за день все "вибирають". Людина яка прийшла в поліклініку на прийом теоретично може отримати ліки на амбулаторне лікування пневмонії , а така сама людина в стаціонарі мусить купувати ці ж препарати за власні кошти , бо на стаціонарне лікування виділяється настільки мало грошей , що вони покривають тільки наркотики та прості інфузійні розчини.
Сьома проблема - матеріальна база . Не знаю як у інших , але в нас матеріальна база потребує значного оновлення і це оновлення має бути радикальним , адже велика частина обладнання яке досі працює придбано ще за часів СРСР. Медицина не стоїть на місці з'являються нові апарати і нові методики лікування , але нормальної роботи потрібне сучасне обладнання . Коли в країну прийшла епідемія грипу то з того переляку почали закуповувати сучасне обладнання, яке так і не дійшло поки в район . Чомусь мені здається , що це треба було робити раніше , а не плодити купу паперів які в кінці кінців виявилися непотрібними. Невже в МОЗі не знають , що в країні не вистачало дихальної апаратури і санітарного транспорту.
Восьма проблема - управління . Президент і кабмін своїми нормативними документами постановили , що потрібно створити відділи охорони здоров'я при райдержадміністраціях, але дальше цього кроку нормативна база не збільшилась ( до слова такі структури вже існували в СРСР і у 1963 році були закриті , а їх повноваження були передані головним лікарям центральних районних лікарень). Крім типового положення про ВОЗ справи в цьому напрямку так і не просунулись. Коли говориш А необхідно говорити Б інакше не має змісту починати розмову. Вертикаль медичної галузі в нашій країні зовсім не вертикаль , а крива яка спирається і на центральні , і на місцеві органи влади , а це не сприяє ритмічній роботі галузі.
Дев'ята проблема - ліцензування і акредитація галузі. Особисто для мене залишається незрозумілим навіщо проводити ліцензування медичної практики в медичних установах державної і комунальної власності , адже вони що 3 роки проходять акредитацію. навіщо витрачати купу часу і грошей і далеко не завжди державних на вироблення всяких дозволів і довідок для того щоб підтвердити те , що і так є ? Навіщо надавати юридичного статусу амбулаторіям чи іншим медичним закладам якщо в них немає власних фінансів і власної бухгалтерії?.
Десята проблема - бюрократична . Якби ви знали скільки приходиться писати різного виду паперів , інформації , довідок ...... За 5 років роботи це море нікому непотрібних паперів виросло у 2 а то й три рази. Чого вартувала інформація про те як медицина району готується до вступу в НАТО , або як ми боремося за гендерну рівність. Бюрократи різних рівнів плодять масу непотрібних паперів які в кінці кінців втоплять медицину в паперовому морі.

Що ж потрібно зробити ?
На мою думку для того , щоб медицина України вийшла із хронічної кризи :
1. Всі медичні заклади повинні перейти у власність держави , а не комунальну і всяку там ще незрозумілу.
2. Галузь повинна управлятися на пряму ( як у військових) із МОЗ.
Міністерство - Обласне управління - головний лікар району - головні лікарі ЛПЗ району- ФАПи і здоровпункти.
Не допускати до управління чиновників місцевих рівнів.
3. Фінансування галузі заробітна платня , медикаменти , комунальні послуги , паливо - мастильні матеріали - централізовано з МОЗ
Кошти на харчування , розвиток матеріально - технічної бази та інші видатки, за рахунок місцевих бюджетів.
4.Збільшити заробітну платню медиків , ввести надбавки за стаж та інші.
5.Зупинити впровадження сімейної медицини в містах і розвивати її тільки в сільській місцевості де лікар і так мусить бути універсалом.
Зупинити організацію нових ЛАЗПСМ , натомість покращити матеріальну базу та забезпечення служби швидкої допомоги. В більшості випадків ті ж таки сімейні лікарі із села хворих скеровують в ЦРЛ на до обстеження і лікування.
6.ВОЗи потрібні будуть тільки тоді , коли в провадиться державне медичне страхування і то їх потреба сумнівна. Навіщо придумувати 5 колесо і наступати на історичні граблі. В районі тільки одна особа повинна керувати медициною - головний лікар району він же головний лікар центральної районної лікарні. ЦРЛ повинні підпорядковуватися амбулаторії районні лікарні і ФАПи і фінасуватися із централізованої бухгалтерії.
7. Позбавити потреби державні медичні заклади отримувати ліцензію і проводити акредитацію цих закладів раз на 5 років.
8.При прямому управлінні медициною відпаде потреба в непотрібній писанині.
9.При прийомі на роботу молодих працівників впроваджувати спочатку випробувальний термін роботи і по його завершені вирішувати питання професійної придатності медичного працівника.
10. Переглянути 33 наказ про штати і нормативи і розраховувати кадрові потреби не тільки на кількість населення , а й ще згідно
з потребою кожного закладу.
11. Головний лікар району повинен вибиратися на 5 років трудовим колективом медиків району і його кандидатура повинна бути погоджена в ОУОЗ, а не призначатися головою РДА .
12. Повинно бути чітке розмежування між лікувальною та профілактичною роботою. Лікувальною роботою займаються лікарі ЛПЗ , а профілактичною , в тому числі і щепленнями , санітарно епідемічна служба. Потрібно до вести до свідомості кожного громадянина , що він сам володар свого здоров'я і якщо він його не береже , то це його власна проблема.

P.S. В цьому матеріалі я виклав своє бачення реформування медичної галузі , воно не збігається із офіційним . Я не претендую на оригінальність , але це моє і тільки моє бачення виходу медичної галузі із кризи. Можливо матеріал сирий , але я не письменник і вийшло так як вийшло . Я гадаю ви зрозуміли мою точку зору.