Життя як гра

Життя хороший вчитель, але чомусь ми наступаємо постійно на одні й ті ж граблі? Сідаєш за стіл, готуєшся до серйозної партії, прораховуєш правильну стратегію успіху, кінець кінцем починаєш вірити сам в цю легенду, але потім йдуть роздачі та все летить шкереберть. Навіть коли приходить хороший прикуп чомусь доводиться грати без козирів віддаючи половину своїх взяток, а потім на мізерах без тузів ти чіпляєш “паровоз” і забираєш чужі “взятки”. Ти міняєш на ходу тактику, стратегію, але це не допомагає тобі зовсім. Навіть коли в тебе купа козирів когось на руках третя дама і ти знову не добираєш своє. Ти торгуєшся вістуєш, але все одно в кінці ти залишаєшся з самою великою горою, а "пуля" так і залишається нульовою. Це триває довше ніж хотілося, гра затягується. Ти сидиш за столом і думаєш чого ти такий не везучий й вкінці приходиш до висновку, що дарма затіяв цю гру. В один момент ти встаєш із за стола й з великим полегшенням не озираючись на зад, залишаєш цю гру і людей за столом.