цей день для мене

Рівно два роки тому 12 травня 2015 року мене мобілізували в ЗСУ. Пройшло два роки, два довгих і насичених роки. За цей час я побував в таких місцях, про які раніше навіть і не чув, познайомився з великою кількістю людей. Що змінилося для мене? Я перестав вірити словам, я вірю тільки діям. Людина може довго і яскраво розповідати і обіцяти, але за словами цих людей як правило немає дій, або дії не відповідають словам. Хочеш щось зробити, роби це сам і не чекай , що хтось це зробить для тебе навіть якщо пообіцяв. За час моєї мобілізації найгірше було моїй дружині, вона залишилась сама в чотирьох стінах і чекала на моє повернення. За 14 місяців служби було всяке: "учебка", де з нас цивільних лікарів пробували зробити військових, коротка практика в Одеському госпіталі, коротка підготовка до поїздки в АТО, завантаження боєприпасів, знаменитий ШИРЛАН, військові ешелони, літня спека приазовських степів, розбиті дороги Курахово, Марїнки і Красногорівки, в'їдливий дим буржуйок, смерті бійців і колег, довгоочікувана весна 2016, Рівненський полігон, демобілізація. Я вдячний тим , хто разом зі мною пройшов цей шлях, всім тим, з ким виїжджали на транспортування і евакуацію, з ким довгими зимовими ночами, несли наряди, з ким їли і пили за одним столом, з ким спали під одним дахом - всім хлопцям медроти 14 ОМБР. вч пп 0259.