ВАКЦИНАЦІЯ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ ЖИТТЯ.

Незабаром в місцевій пресі можливо з'явиться стаття написана моєю дружиною, сьогодні я хочу познайомити всіх з її змістом.
ВАКЦИНАЦІЯ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ ЖИТТЯ.
З 24 по 30 квітня – міжнародний тиждень імунізації. В цьому році Україна активно долучилась до заходів щодо популяризації профілактичних щеплень серед населення, насамперед, з тої причини, що стан захищеності від інфекційних хвороб, як серед дорослих, так і серед дітей, бажає бути кращим. За даними ВООЗ серед країн Європи в Україні щеплюються найменше. За рівнем вакцинації від кашлюку, дифтерії, правцю ми взагалі поступаємось Сомалі. Причин декілька: перебої в постачанні вакцин, недовіра до якості препаратів, неадекватне трактування щеплень. Що ж в такій ситуації робити людям, які свідомо ставляться до свого здоров`я: сподіватися на вищі сили, відмовляючись від вакцинації і ризикуючи хворіти, чи користуватись надбанням сучасної медицини, яка пропонує перш за все профілактику хвороб, а вже потім їх лікування? Щоб з`ясувати, чи потрібна сьогодні вакцинація, що вона дала людству, необхідно відповісти на три головних питання: 1- які жертви приносило людство на алтар інфекційних захворювань до винайдення вакцин? 2- що ми маємо сьогодні з інфекційними хворобами? 3- що чекає людство у випадку відсутності вакцин?
В минулі століття населення Землі потерпало від пошестей. Натуральна віспа, чума, кишкові інфекції, дифтерія, правець, кір та чимало інших хвороб були постійними «гостями» у всьому світі. Висока смертність від них була обумовлена схильністю до швидкого поширення, масовістю захворілих та повною відсутністю імунітету до цих хвороб. Іноді ці хвороби використовувались як біологічна зброя. Відомим є факт використання натуральної віспи проти корінного населення Америки, куди вона була занесена іспанськими колонізаторами. У деякі роки від віспи гинуло 10- 12 мільйонів людей. Лікування від цієї хвороби не має. Саме перша в світі вакцина – це вакцина проти натуральної віспи, яка стала епохальним відкриттям і дала змогу повністю ліквідувати хворобу на земній кулі. Прикладів пошестей інфекційних хвороб і смертей від них можна наводити безліч. Нажаль, такі хвороби, як правець, поліомієліт, туберкульоз, дифтерія, кір та ін., не ліквідовано, і запобігати їх спалахам можна лише за допомогою вакцинації. В минулому році в Україні реєструвались спалахи правцю, в 2015 році – поліомієліту, щороку діти хворіють і доволі часто помирають від дифтерії, туберкульозу, кору, гемофільної інфекції, гепатиту. Ці хвороби постійно поруч і «чекають» слушного моменту. Достатньо одного разу побачити, як помирає дитина від інфекційної хвороби, аби ніколи більше не задавати собі питання про доцільність профілактичних щеплень.
Дуже часто педіатри та сімейні лікарі зустрічаються з батьками, які відмовляються від проведення щеплень своїм дітям. Коли задаєш їм питання, чи самі коли небудь щеплювались, то отримуєш ствердну відповідь. Тобто, будучи захищеними самі, вони приймають ризиковане рішення стосовно своєї дитини. Аргументів багато, але найчастіше звучить: «навколо ж багато щеплених, то й ми не захворіємо». Справді, уявіть ситуацію в садочку. З 20 дітей не щеплені, приміром, двоє. Оскільки всі щеплені, то саме не щеплені якраз і захищені від проникнення в колектив інфекції за рахунок більшості. Крім того, діти мають багато контактів і поза садочком (сім`я, сусіди, транспорт, магазин і т. д.), і саме вони можуть “принести” хворобу в колектив. Якщо ж відсоток дітей без вакцинації зростатиме, то й зростатиме ризик захворювання і для тих, хто не щеплений, і для тих, які щеплені, бо навколо буде «багато» збудника. Як результат – розраховуватись прийдеться всім. Дану ситуацію можна пояснити існуванням колективного імунітету. Це коли не менше 95% населення міста, області, країни мають щеплення проти тієї чи іншої хвороби. Якщо колективний імунітет менший за 95%, то рано чи пізно кількість хворих наблизиться до епідемічного порогу. В умовах жвавої міграції населення зростає роль колективного імунітету в значних межах.
На сьогодні календар обов`язкових щеплень в Україні передбачає профілактику таких інфекційних хвороб, як туберкульоз, гепатит В, дифтерія, правець, кашлюк, гемофільна інфекція, поліомієліт, кір, паротит, краснуха. Інші щеплення можуть рекомендуватися за епідемічними показами, певним професійним групам, за станом здоров`я, тощо. Деякі вакцини вводяться лише дітям, інші ж з певною періодичністю повинні застосовуватись в дорослих впродовж всього їх життя. Держава гарантує громадянам захист від інфекційних хвороб, в тому числі способом забезпечення їх безкоштовно вакцинами, що відображено законодавчими актами. Вакцинація – дуже відповідальна справа. Для проведення щеплень залучається спеціально навчений медичний персонал, в кожному медичному закладі відведено окремий кабінет та холодильне обладнання, де зберігаються виключно імунобіологічні препарати, двічі на день відповідальна особа перевіряє і фіксує умови зберігання вакцин. В Україні використовуються вакцини, сертифіковані ВООЗ та ЮНІСЕФ.
На рівні області в Сарненському районі найчисленніша група відмовників від вакцинації. Зокрема, понад 1000 осіб не щеплювались впродовж свого життя ні від однієї інфекційної хвороби, понад 3000 осіб відмовляються від окремих щеплень. Внаслідок великої кількості відмов, а також нестачі вакцин у попередні роки рівень захищеності дитячого населення від дифтерії, правцю, кашлюку в районі становить 20%,тощо. Є над чим задуматися. Не набагато краща ситуація загалом по Україні, тому ми постійно стоїмо на порозі епідемій то поліомієліту, то правцю, то кору.
Однозначно потрібно визнати, що вакцинація є вагомим і дієвим способом профілактики багатьох інфекційних хвороб. Інфекційні хвороби з давніх часів були великим лихом для людства. Епідемії частіше забирали життя людей і в більших кількостях, ніж війни та стихійні лиха. Завдяки вакцинації у світі врятовано мільйони людських життів. 

Лікар інфекціоніст Зоряна Кіранчук.