Антиутопія

Цей опус навіяний одним постом викладеним на сайті sol.rv.ua (http://www.sol.rv.ua/avtorski-kolonki-den-z-zhuttya-mista#new)
Звичайний березневий ранок . Я як завжди по заведеній мною звичці після коротких зборів і горнятка ранішньої "галки" прямую до зупинки громадського транспорту. Навколо мене копошиться вже пробуджене місто. У сусідньому дворі збираються на перекур і обговорення подальших бойових дій загартовані за довгі роки зеленим змієм "товаріщі", по дорозі до школи поспішають школярі.Їм на зустріч молоді мамаші ведуть в садок маленьких діток. Світло синє небо періодично вкривається хмарами куряви з дороги , яку здіймає ще холодний весняний вітер . Біля зупинки вже почали збиратися перші майбутні пасажири , що мріють без проблем дістатися хто на роботу , хто в пенсійний . Магазин "Бузок" радісно відкрив свої пластикові двері і запрошує тих хто кому необхідно "поправити здоров'я" після вчорашніх "посєделок"в пристройці цього ж магазину. До магазину "бодрим шагом" хитаючись із сторони в сторону із запухлим обличчям прямує один із перших відвідувачів. Прибиральниця магазину збирає пляшки і сміття що розкидані біля входу. Навпроти біля входу в дитячий садок із машин "вигружають" заспаних дітлахів і незважаючи на протести ведуть до дитячого садочка. Один дбайливий татусь із довгим чорним волоссям і в окулярах переводить свою доньку через дорогу ведучи з нею якийсь діалог. Біля зупинки швидко пройшла підбираючи сміття спеціальним інструментом у пакет якась молода прибиральниця ( вперше бачу такі кліщі для збирання сміття ).
Ось і переповнений автобус під'їжджає до зупинки. З нього важко вивантажуються школярі , вчителі , батьки із дітьми що прямують у садочок. Трохи зачекавши я нарешті втискаюся в жовтий "ЕТАЛОН" , ті кому повезло менше , жмуться на вхідні площадці і просять потиснутись у середину. Нарешті двері зачинилися і автобус рушив у ще один робочий день, такий самий як і решту сірих робочих буднів жителів нашого чарівного міста .