Реформування медицини і цікава статистика

Переглядаючи сайт міністерства охорони здоров'я я натрапив на "Програма економічних реформ на 2010-2014 роки". В цій програмі мені "сподобалось" ось таке:
Підвищення стандартів життя
РЕФОРМА МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ
Проблеми
Незважаючи на проголошені Конституцією України принципи, система охорони здоров'я не забезпечує рівного безкоштовного доступу населення до якісних медичних послуг. Це виявляється в наступному:
низька якість медичних послуг. Очікувана тривалість життя населення України складає 68,2 року, що в середньому на 10 років нижче, ніж у країнах ЄС. Коефіцієнт дитячої смертності в 2,5 рази вищий, ніж у «старих» країнах ЄС. Рівень передчасної смертності втричі перевищує показник ЄС, рівень смертності від туберкульозу – в 20 разів вищий;
нерівний доступ до послуг охорони здоров'я. Бідні верстви населення страждають через відсутність можливості одержання необхідної медичної допомоги. Відомча медицина (з обмеженим доступом) ускладнює досягнення мети рівного доступу. Існують диспропорції у доступі до медичних послуг міських і сільських мешканців. Високим є тягар особистих витрат населення на послуги охорони здоров'я. Згідно офіційної статистики, витрати населення перевищують третину загального обсягу фінансування галузі (40 % у 2008 р.) і здійснюються безпосередньо під час одержання медичних послуг.
Причинами виникнення зазначених проблем є:
відсутність зв'язку між якістю медичних послуг й видатками на її фінансування, а також відсутність мотивації медичних кадрів до якісної праці;
низький рівень профілактики й частки первинної медико-санітарної допомоги у структурі медичних послуг;
неефективне використання бюджетних коштів на охорону здоров'я. На 100 тис. населення в Україні припадає 5,6 лікарень, тоді як у країнах ЄС-10 цей показник – 2,6; кількість ліжко-місць в Україні – 868 на 100 тис. населення, а в ЄС-10 – 644; кількість лікарів на 100 тис. населення в Україні – 302, у ЄС-10 – 261. 86 % бюджетних коштів, що виділяється на охорону здоров'я, йде на утримання медичних закладів та оплату праці лікарів;
дублювання медичних послуг на різних рівнях надання медичної допомоги, відсутність механізму управління потоками пацієнтів на різних рівнях надання медичних послуг;
низька самостійність медичних закладів при використанні фінансових ресурсів.
Пригадавші дані 2х річної давності можу прикинути подані цифри у контексті району:
1. Середня тривалість життя населення складала 63 роки у жінок і 61 рік у чоловіків.
2.На 100 тис. населення в районі припадає 5,6 лікарень- згоден 1ЦРЛ, 2 райлікарні , одна дільнична ,1залізнична, 1 протитуберкульозна (обласна), 1 психіатрична (обласна).Фактично повноцінну допомогу можна отримати по більшості профілів тільки в ЦРЛ, решта лікують тільки хронічну патологію , або не ускладнену просту патологію. " лікарні обласного підпорядкування спеціалізовані де лікуються жителі всієї області а не тільки району. Залізнична взагалі після реформ кастрацій перетворилася амбулаторію із терапевтичним стаціонаром - також міжрайонна.
3.кількість ліжко-місць в районі– 570(приблизно , а може ще менше) на 100 тис. населення, а в ЄС-10 – 644
4.кількість лікарів на 100 тис. населення в районі– 160, у ЄС-10 – 261.
Автори реформи , явно не думали коли робили своє обґрунтування. Я скажу , що в вищевказаних показниках наш район не самий гірший, є райони де кількість лікарів значно менша (некомплект)і ліжок ще менше.
Пропускаю весь той словесний блуд описаний у етапах реформування, таке враження ніби той хто це писав в Україні не живе , або ніколи не отримував медичної допомоги ніде крім Феофанії. Зупинюсь на
Індикатори успіху:
зниження загального коефіцієнта дитячої смертності до 6,5 %;
зниження коефіцієнта материнської смертності до 13 %;
зниження передчасної смертності на 25 %;
зниження смертності від туберкульозу на 30 %;
підвищення в загальній чисельності лікарів частки лікарів загальної практики з 4 % до 8-10 %;
скорочення частки домогосподарств, у яких протягом року хто-небудь з членів при потребі не зміг одержати медичну допомогу, придбати ліки й медичне приладдя (з 20 % в 2009 р. до 3 %);
скорочення частки тіньових платежів у системі медичного обслуговування з 10-15 % до 5-7 %.

Чесно кажучи люди які писали цю програму мабуть не знайомі не тільки із реаліями життя , а й з статистикою. Все вижче вказане крім чисельності сімейних лікарів, можна досягнути тільки тоді коли зросте рівень життя , ніяка медична реформа , навіть сама радикальна не здатна лікувати такі соціальні хвороби як туберкульоз, якщо в людей немає коштів то вони не здатні купити ліків , коли мамаші-алкоголічки народжують дітей для отримання грошей від держави а не для родинного затишку - ніяка реформована медицина нездатна догледіти цих дітей. Про материнську смертність я помовчу - тут має великий вплив кваліфікація акушергінекологів, а от про зниження передчасної смертності можна поговорити.
Що саме автор вклав у це поняття - мабуть смертність у працездатному віці , або ж смертність до 68 років, невідомо. Тут постає інше політично-економічне питання - Пенсійна реформа і підвищення пенсійного віку, погугливши я знайшов ось таке :
Аргументи проти підвищення пенсійного віку
Україна не готова до підвищення пенсійного віку ні за одним із трьох основних параметрів: 1) тривалість життя, 2) можливість знайти роботу в передпенсійному віці, 3) стан здоров`я.
По-перше , за рівнем тривалості життя Україна займає 110-113 місце в світі (з середнім показником 66 років - тривалість життя: у чоловіків – 63 роки, у жінок - 74.).
По-друге , в країні відсутня система безперервної освіти для дорослих. Це призводить до неможливості для літніх людей витримувати конкуренцію на ринку праці.
По-третє , стан здоров`я українських громадян обмежує їх працездатність і збільшує смертність серед населення працездатного віку. Впродовж 2000-2005 років смертність чоловіків у працездатному віці зросла на 12,2%, жінок - на 9%».
Незалежні профспілки очікують, що уряд запропонує суспільству модель, яка дозволить збалансувати доходи Пенсійного фонду, підвищити пенсії, зберегти соціальні гарантії для людей, і продемонструє розрахунки, на яких заснована така реформа.
З всього вищевказаного випливає , що ніяка реформа не дасть ефекта , поки не покращиться рівень життя і свідомості населення.
Державі вигідно коли більшість пенсіонерів не доживають до пенсії, адже мертвим пенсії не платять. Державі по великому рахунку також вигідно аби вмирали люди в працездатному віці адже тоді зменшується безробіття і соціальні виплати по безробіттю також непотрібно виплачувати.
Висновок : Ще одна спроба реформувати те чого вже давно не існує викликає посмішку. Особливо смішним є намагання чиновників від медицини прив'язати наші показники і стандарти до західних , не враховуючи не рівень нашого життя , ні менталітету ,ні прибутків.
На мою особисту думку і ця реформа нічого доброго ні населенню ні медикам не принесе. Час покаже хто правий :)