Депресія і апатія

Депресія - це насамперед розлад настрою, коли переважають пригніченість і сум. Людина не спроможна увесь час бути в доброму гуморі, вона болісно переживає втрати та невдачі.
Апатія — філософське поняття, психічний стан, викликаний втомою, важкими переживаннями або хворобою, що означає відмову від всіх пристрастей, зникнення інтересу та байдужість до всього оточуючого, звільнення від почуття страху і проблем навколишньої дійсності. Поруч з іншими подібними етичними категоріями отримало розвиток у філософії стоїків і скептиків.
Ці два фактори як правило також присутні в критичних ситуаціях суспільства. Невпевненість у майбутньому , страх перед хворобою , та смертю вганяють людей в депересію і призводять до апатії. Парадоксальність тих явищ які я описую полягає в тому , що розповсюдженість цих явищ в цей період дуже значна.
Згідно з даними ВООЗ, майже третина дорослого населення розвинених країн приймає психофармакологічні препарати. Сьогодні кожен другий новий препарат, що з’являється на світовому фармринку, є психотропним. Це доводить актуальність проблеми психічних розладів, поширеність яких набирає загрозливих масштабів. По-друге, вирішити цю проблему поки не вдається, бо інакше не було б необхідності в нескінченній розробці нових психотропних препаратів. Згідно з даними ВООЗ, поширеність депресії посідає третє місце після гіпертонічної хвороби і грипу. У світі на депресію страждає 4,7-25,8% жінок і 2,5-12,3% чоловіків, а економічні затрати, пов’язані з депресією, настільки великі, що експерти ВООЗ вважають її однією з найбільш «дорогих» хвороб.
На депресію люди страждають з давніх часів. Перші описи цієї хвороби ми зустрічаємо в Біблії, торкаються вони царя Саула. Похмурий і пригнічений настрій, агресія, страх, заздрість, відчуття вини перед Господом штовхають Саула до самогубства. Засновник медицини Гіппократ запропонував для цієї хвороби термін «меланхолія», під яким вона проіснувала більше двох тисячоліть. Саме Гіппократ першим передбачив, що причина цієї хвороби лежить у мозкові. До ХХ століття в Європі дуже жорстко ставилися до душевно хворих. Меланхоліків, як соціально безпечних осіб, лікували обливанням величезною кількістю холодної води, зануренням у воду до перших ознак асфіксії. Меланхоліків першими намагалися лікувати опіумом і кокаїном, які тривалий час вважалися хорошими антидепресантами, доки не були відкриті їхні негативні наслідки і описана кокаїнова депресія.
Поширеність депресії збільшується з віком. Так, згідно з дослідженнями, прояви депресій спостерігаються у 25-30% осіб після 65 років. В осіб похилого віку, які мають декілька соматичних захворювань, поширеність депресій вища 30%. За статистикою, депресія частіше спостерігається у жінок, ніж у чоловіків і пов’язана із специфікою жіночої фізіології, специфічною ендокринною циклічністю. Крім того, у 10-15% жінок розвивається післяпологова депресія, а у 50% спостерігається передменструальний синдром, котрий характеризується поєднанням соматичної симптоматики з проявами дратівливості й депресії.
Про серйозність ситуації з депресією свідчить зростання кількості суїцидів у світі: понад 80% самовбивць страждали на той чи інший ступінь депресії. Аналіз самовбивств дозволяє зробити висновок, що до суїцидальної поведінки схильні люди у віці від 21 до 60 років, причому пік припадає на 41-50 років. Тобто від психологічних кризів страждає найбільш працездатне населення країни.