Книжки

З самого дитинства я любив читати книжки. Ця любов перейшла до мене від моїх батьків які в свій час зібрали непогану бібліотеку художньої і медичної літератури. Батько будучи студентом купував в першу чергу необхідну медичну монографію ,а потім вже все решта.
На момент коли я навчився читати в нашій сім'ї вже було що читати, але коли в мене із кишенькових грошей збиралась невеличка сума я її тратив на купівлю якоїсь цікавої книжки. Зараз в мене мабуть більше 200 книжок. Правда в дитинстві після казок і пригодницької літератури я полюбив читати фантастичні твори. Першою моєю книгою яку я пам'ятаю, ще в ті часи коли я не вмів читати були окремі короткі оповідання із ілюстраціями відомого фантаста Айзека Азімова про роботів. Потім були 8 томів Жуля Верна -часом читати доводилось із ліхтариком під покривалом. Потім були збірники фантастики різних авторів і на різну тематику. Поступово дійшов до Желязни, Саймака, Урсули Легуін. Найбільше враження на мене справила книжка в якій містилися твори Гарісона та Шеклі це була жартівлива і авантюрна фантастика. Також велике враження на мене справив Кір Буличьов із своїми дорослими оповіданнями. Окремим рядком стоять брати Стругатські. Після фільму Тарковського "Соляріс" довго не міг насмілитись прочитати Лема, але прочитавши книгу зрозумів, що книжка значно краще (хай мене вибачать ті кому подобається творчість А.Тарковського). Хоча деякі твори Лема виявилися всеж тяжкими для читання, але його цикл про приоди Йона Тигого і роман "Непобедімий" є досить потужними речами. В часи СРСР не дуже полюбляли друкувати фантастичні твори - тоді шанували соцреалізм, тому приходилось шукати фантастику у різних журналах, зокрема у Роман газеті та інших. Поступово радянські часи відійшли і зміну дешевій відсутності прийшла дорога присутність. Тобто фантастики в книжкових магазинах було мало , але вона була відносно дешевою, натомість із розпадом союзу і в часи накопичення капіталу з'явилося все , але ціни кусалися . Навіть тепер, щоб купити нормальну книжку необхідно викласти серйозну суму.
Коли я у 1992 році здав останній вступний екзамен батько в подарунок купив мені одну із найулюбленіших моїх книжок. Цією книжкою був твір А.Азімова "Фонд" або в іншому перекладі "Основаніє" чи "Академія", хто читав той розуміє про що йдеться. В цьому творі описано епоху занепаду космічної імперії і її поступове відродження протягом тисячі років. Твір написаний так прекрасно, що всіх хто
не читав його я просто закликаю негайно почитати цю трилогію.
З появою в нашому житті компютерів і інтернета стало значно легше. Правда книжку в руках вже не потримаєш , але почитати з ноута всеж можна , а для особливо зайнятих зявилися аудіокниги чи конвертери які із текстового формата створюють звукові файли з цілком пристойною озвучкою,але не дарма я придбав собі кпк. Цей невеликий пристрій розміром із блокнот дає змогу читати лібі доступні мені текстові файли.
На форумі http://www.nowa.cc/ в розділі книжок є топік із рекомендаціями книжок для читання ( звісно тільки фантастика чи фентезі). Так от в цьому топіку звернув увагу на одного невідомого автора (Смирнов Артур Сергеевич) псевдо Артьом Каменістий. Порившись в неті натрапив на його твори на сайті саміздата http://zhurnal.lib.ru/s/smirnow_artur_sergeewich/ Автор виклав декілька своїх творів. Завантажив їх у свій КПК і за 3 дні прочитав мегабайта 4 текстових файлів. Неможу сказати чим саме мені сподобались його книжки , але в них є щось таке , що не дозволяє відірватися від тексту поки все не перичитаєш. Найбільш сподобався мені його цикл "Пограничная река". Хто ризикне познайомитись із його творами раджу почати саме з нього ("Книги серии следует читать в таком порядке: 1. Пограничная река 2. Земли Хайтаны 3. Четвертый год 4. Это наш дом").
Хочу викласти невеличке резюме мовою автора.
Аннотация:
Этот мир живет по своим суровым законам и не слишком приветливо встречает гостей. Смертельные земли Хайтаны от человеческих территорий отделяет река, тысячи растерянных пришельцев ютятся по ее берегам. Выбор невелик: гибель от лап рейдеров или рабство цивилизованных земель. Помощи не будет, путь назад неизвестен, смерть караулит на каждом шагу. Не зря здесь бояться селиться даже каннибалы - лишь руины древних городов напоминают о былом величии этого края.

Этот астероид был относительно небольшим, даже его огромная скорость не позволила бы причинить планете глобальные разрушения. Но по капризу небесной механики, его траектория пересекалась с поверхностью Земли в точке, издавна выбранной людьми для своего компактного проживания.
Эту глыбу не заметили астрономы, незваный гость явился внезапно, без всякого предупреждения, Солнечная система богата на подобные сюрпризы. Курс был близкий к боковому, космический странник ударил по верхним слоям атмосферы на скорости около двенадцати километров в секунду. К сожалению, он состоял не из рыхлого кометного вещества - эта глыба представляла собой почти монолитный слиток железо-никелевого сплава; столкновение с плотной газовой средой его не разрушило, просто от трения о воздух поверхность метеорита мгновенно раскалилась добела. Почти не уменьшив свою невероятную скорость, астероид ударил в центр промышленного мегаполиса. Никто из близко находившихся горожан не успел даже испугаться, настолько быстро все произошло: в тротиловом эквиваленте, сила взрыва составляла примерно одиннадцать миллионов тонн. Бомба, в свое время разрушившая Хиросиму, была по мощности почти в тысячу раз меньше.
Но падение астероида вызвало не только чудовищный взрыв - заколебалась прочная граница, на миг приоткрылась запечатанная дверь. Через секунду все успокоилось, но было уже поздно. Катаклизм превратил центральную часть города в дымящийся пустырь окружающий глубокую воронку, погибли сотни тысяч человек. Вблизи эпицентра не должен был уцелеть никто - это попросту невозможно.
Но как не странно, выжили многие, хотя спасатели не нашли ни одного из них.

Цікаво було б почути думку тих хто прочитав цей твір..................