Кір 2013

З початком осені в Сарненському районі зареєстровано черговий спалах кору. Попередні багаточисельні випадки цього інфекційного захворювання спостерігались у нас в 2002 та 2006 роках - тоді в районі перехворіло кілька сотень осіб. Перші випадки цьогорічного спалаху з`явились у місті Сарни і за короткий проміжок часу поширились практично по всіх населених пунктах району. Станом на сьоме жовтня число захворілих на кір становило 175 осіб. Можна прогнозувати, що ця хвороба буде активно поширюватись серед населення щонайменше ще 2-3 місяці. Поясню чому. Справа в тому, що для поширення будь-якої інфекційної хвороби, в тому числі й кору, необхідна наявність трьох факторів: наявність збудника, активних шляхів передачі та сприйнятливий організм. Щодо збудника та шляхів передачі, то тут усе зрозуміло. Збудник, яким є вірус кору, живе виключно в організмі людини
(поза ним він швидко гине). Шлях передачі вірусу — повітряно краплинний. Він у великій кількості виділяється в навколишнє середовище хворою людиною з краплинами слизу під час кашлю, пчихання, при розмові, може зі струменем повітря переноситись на великі відстані ( до 300 — 400 м ) в інші приміщення, поверхи, тощо. Сприйнятливість до кору серед нещеплених людей абсолютна, тобто становить 100 відсотків. В минулі століття, поки не було винайдено вакцину, на кір рано чи пізно хворіли усі. Із запровадженням масової вакцинації захворювання на кір вдалося суттєво знизити, проте, в зв`язку з потужною антивакцинальною кампанією, яка має місце в нашій країні, сформувався великий прошарок нещеплених. Саме вони й являються тим «сприйнятливим організмом», необхідним для виникнення й поширення інфекційного захворювання. Саме з нещеплених дітей в нашому районі й почався спалах кору. Коли вірус потрапляє в організм нещепленої людини, то вона хворіє. Коли вірус потрапляє в організм вакцинованого, то хвороба розвивається рідко. Якби на землі всі були вакциновані проти кору, то людство забуло б про цю хворобу, як забуло про натуральну віспу. Але маємо те, що маємо.
Розпізнати кір на початку хвороби досить важко, це властиво лише спеціалістам при наявності настороженості до цієї хвороби. Прихований (інкубаційний) період при цій хворобі в середньому триває 9-11 днів, в деяких випадках може подовжуватись до 21 дня. Саме тому на 21 день в організованих дитячих колективах встановлюють обмежувальні заходи, так званий карантин. Сама хвороба протікає у три періоди: катаральний період, період висипань та період пігментації. У катаральному періоді, який триває 3-4 дні, у хворого з`являється висока температура, нежить, сухий кашель, кон`юктивіт, біль у м`язах, біль голови, біль у горлі, виражена загальна слабість. Цей період хворі часто сприймають за грип. Далі настає період висипань. Висип здебільшого з`являється поетапно: спочатку на обличчі, на другий день на тулубі, на третій день — на руках та ногах. Він має плямисто-папульозний характер, має тенденцію до зливання окремих елементів у плями. Утримується висока температура тіла, сухий кашель, біль в горлі, світлобоязнь. Характерним є зовнішній вигляд хворого — з набряклим обличчям, червоними повіками та склерами. Цей період триває 3 — 5 днів і переходить у період пігментації . Для нього характерне стихання симптомів хвороби, висип пропадає поступово, в тому ж порядку, в якому з`явився. На місці елементів висипу залишається пігментація, яка може утримуватися до 2 тижнів, а потім безслідно зникає. Небезпечним кір є через ускладнення, ймовірність яких при цій хворобі є дуже високою. Найчастішими ускладненнями є пневмонія (запалення легень), коровий енцефаліт (ураження головного мозку), ускладнення з боку органів зору та слуху, що може привести до втрати їх функції.
Кір в цивілізованих країнах на сьогоднішній день є надзвичайно рідкісною хворобою. У сучасного суспільства є дієвий інструмент контролю за захворюваністю на кір під назвою вакцинація. У кожній країні існує перелік обов`язкових щеплень від інфекційних захворювань і до цього переліку включена вакцинація проти кору. Справа у тому, що кір — доволі небезпечна інфекційна хвороба, смертність від якої у різних країнах, залежно від їх соціально-економічного розвитку, коливається від 1 до 10%. Якщо в США до запровадження вакцинації на кір хворіло 750 тисяч осіб щороку, а 500 — 1000 осіб помирало, то за період 2000 — 2009 років в середньому за рік зафіксовано 100 випадків кору. Після аналізу та розслідування кожного випадку переважна їх кількість була віднесена до «завезеного кору». В Україні вакцинація проти кору також віднесена до обов`язкових. За діючим календарем профілактичних щеплень її проводять двічі у віці 12 місяців та 6 років. Можливе щеплення за бажанням людини або за епідемічними показами й в інші періоди життя до 30 років. З профілактичною метою при контакті з хворим на кір рекомендують особам, які не були вакциновані раніше, зробити щеплення в перші 3 доби після контакту. Інших специфічних засобів профілактики кору не існує. З неспецифічних методів профілактики можна рекомендувати загальноприйняті для всіх краплинних інфекцій заходи, такі як часте провітрювання приміщень, регулярне вологе прибирання із застосуванням дієвих дезинфікуючих засобів, уникнення великих скупчень людей. При виявленні хворого його слід ізолювати до 5 днів від появи висипу в окрему кімнату, виділити для нього окремий посуд, постіль, рушник. Хочеться також нагадати, що ні в якому разі не слід займатись самолікуванням. Тільки кваліфікований лікар може вчасно діагностувати хворобу, оцінити ризик виникнення ускладнень, призначити оптимальне лікування з врахуванням особливостей окремого організму.

Лікар інфекціоніст Кіранчук Зоряна Степанівна